Пластик, здоров’я та міжнародне право: що говорить ВООЗ і чому це важливо для України

Анастасія Цибуляк — науковиця, екоактивістка, засновниця Glossary Eco Foundation, взяла участь у події Protecting People and Planet у Женеві в межах Geneva Health Week 2025 та 78-ї сесії ВООЗ (WHA78).
На перетині міжнародного права, здоров’я і довкілля сьогодні формується майбутній Договір про пластик. І центральна позиція ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я) — однозначна: здоров’я людини має бути в центрі розв’язання проблеми пластику.

Пластик шкодить людині — не лише довкіллю.

Пластик токсичний на всіх етапах життєвого циклу: видобуток, виробництво, використання, утилізація. Це канцерогени, мутагени, ендокринні порушники. Це мікропластик у крові, легенях, плаценті. І навіть коли ми створюємо мистецтво з відходів — як у відео, продемонстрованому під час події — це не вирішує проблему на системному рівні.

Юридичні рамки для захисту здоров’я. Під час зустрічі обговорювали ключовий елемент майбутнього договору — статтю 3, яка має закріпити:

• глобальну заборону на найнебезпечніші хімікати та вироби;
• єдиний міжнародний список заборонених речовин;
• механізми оновлення згідно з новими науковими даними;
• підтримку для країн із нижчим рівнем доходу, щоб реалізація стала можливою для всіх.

94 країни вже підтримали ці принципи. Над редакцією статті зараз працюють Швейцарія та Мексика.

Сектор охорони здоров’я — не виняток.

На події пролунала важлива теза: медичний сектор теж має скорочувати пластиковий слід. Уже зараз є лікарні, які переходять на альтернативи. ВООЗ вважає, що загальні винятки для медицини не є виправданими.

Голос громадськості — ключовий.

Як зазначила Джулія Каваліні з Центру міжнародного екологічного права (CIEL), громадянське суспільство не є просто “спостерігачем” переговорів. Це — носії наукової правди, захисту прав людини і довкілля. І саме завдяки цим голосам мандат на переговори охоплює весь життєвий цикл пластику. Але й тут важливо розрізняти: не всі “неурядові” однакові. Одні — дійсно від імені людей. Інші — представники бізнесу, які мають економічний інтерес у збереженні статус-кво.

Конфлікт інтересів.

Ми не можемо ставити на один рівень тих, хто представляє спільноти, науку, права людини — і тих, хто має власні економічні інтереси в збереженні статус-кво. У цьому контексті ВООЗ вже має досвід — наприклад, Рамкова конвенція про боротьбу проти тютюну, яка чітко встановлює правила взаємодії з галуззю.Можливо, саме цей підхід варто застосувати і в екологічній політиці.

Меседж до переговірників:

Громадянське суспільство допоможе впровадити договір — але не будь-який. Ми не повинні просити людей захищати слабкий текст, що не має сили. Сильний договір = справжня участь = реальні зміни.

Ресурси, справедливість і підзвітність.

Хто фінансує трансформації? Чому відповідальність досі несуть платники податків, а не виробники? Принцип “забруднювач платить” має стати основою фінансування впровадження договору. На одному з обговорень майбутнього Договору про пластик згадали дуже важливу норму з антитютюнової конвенції ВООЗ — статтю 5.3, яку часто називають її «хребтом».

Чому це важливо?

Бо будь-який договір, що стосується здоров’я, довкілля й промисловості, повинен чітко розмежовувати:

— хто представляє публічний інтерес,

— а хто має власні комерційні інтереси й намагається впливати на політику.

Вона зобов’язує держави відкрито повідомляти про зв’язки з промисловістю, обмежувати вплив комерційних гравців на політику й тримати громадський інтерес у фокусі.

Що це означає для України

Україна — частина глобального контексту. Ми вже відчуваємо наслідки пластикового забруднення у воді, ґрунтах, повітрі. Водночас маємо сильне громадянське суспільство, наукову експертизу і волю змінювати екологічну політику. Майбутній Договір про пластик — це шанс закласти нові принципи для економіки та охорони здоров’я. Але лише за умови, що документ буде сильним, юридично зобов’язуючим і дійсно орієнтованим на людей.

Здоров’я людини має бути не десь на периферії — а в самому центрі майбутнього договору про пластик.