Rewilding по-українськи: чи здатна природа відновитися після війни. Яку роль у цьому має відіграти людина

Новий масштаб екологічних втрат

Війна в Україні вже називається найбільшою екологічною катастрофою Європи з часів Другої світової. За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, пошкоджено тисячі гектарів лісу, десятки заповідників, сотні водойм і тисячі кілометрів річок. Природні екосистеми постраждали не лише від прямого знищення, а й від тривалих забруднень, які можуть впливати на біосферу десятиліттями. Постає питання: чи здатна природа самостійно відновитися — чи необхідне масштабне втручання людини? У світовій екологічній практиці відповіддю на це виклик стала концепція rewilding.

Чорнобильський досвід: від самовідновлення до нового руйнування. Чорнобильська зона відчуження — один із найвідоміших прикладів природного відновлення без людського втручання. Попри те, що рівень радіації тут і досі перевищує природний фон, за понад 30 років після аварії територія стала притулком для зубрів, вовків, рисей та навіть бурих ведмедів. Але війна порушила цей крихкий баланс. З перших днів вторгнення територія була окупована, частково замінована, постраждала від пожеж, а система моніторингу радіаційного фону — зруйнована. Це яскраво демонструє, що навіть екосистеми з потенціалом самовідновлення вразливі до нових антропогенних потрясінь.

Міжнародний досвід:

Мозамбік — Національний парк Горонгоса (1977–1992)

Після 15 років громадянської війни чисельність великих ссавців скоротилася на 90%. Природне відновлення, доповнене реінтродукцією видів і охороною, за два десятиліття повернуло екосистемі стабільність.

Камбоджа (1975–1998)

Після завершення громадянської війни та розмінування частини територій були створені заповідники. Популяції азійських слонів, тигрів та рідкісних птахів відновилися у Кардамонових горах.

В’єтнам (1955–1975)

Джунглі, знищені напалмом і дефоліантами під час війни, відновлювалися десятиліттями. Деякі зони й досі мають сліди хімічного забруднення, але значна частина лісів та фауни повернулася.

Кувейт (1991)

Після війни в Перській затоці та масштабних нафтових пожеж розпочали міжнародні програми з рекультивації ґрунтів і очищення вод, що допомогло відновити пустельні екосистеми.

Косово (1998–1999)

Після збройного конфлікту та розмінування частину територій перетворили на охоронювані природні зони, де відновилися ліси та популяції великих хижаків.

Хорватія (1991–1995)

Після війни розширено мережу національних парків, зокрема Плітвицькі озера, і реалізовано програми збереження водно-болотних угідь та лісів.

Сьєрра-Леоне (1991–2002)

Після 11 років громадянської війни частина тропічних лісів відновилася природним шляхом, а згодом їх включили у програми збереження біорізноманіття.

Кіпр (з 1974)

Демілітаризована зона між Північним і Південним Кіпром, де люди не жили понад 50 років, зберегла багаті природні екосистеми без втручання.

Корейський півострів (з 1953)

Демілітаризована зона між Південною Кореєю та КНДР стала унікальним заповідником для рідкісних видів, зокрема чорного лелеки та амурського леопарда.

Ірак — Марші Месопотамії (2003–дотепер)

Після війни та падіння режиму Саддама Хусейна розпочато відновлення осушених болотних угідь, що повернуло значну частину місцевого біорізноманіття.

Ці приклади доводять: відновлення екосистем після конфлікту можливе, але потребує комплексного підходу — поєднання природних процесів і цілеспрямованих дій.

Як війна змінює умови для відновлення природи. На частині територій України бойові дії призвели до тимчасового зникнення людської активності, що створило умови для відновлення флори та фауни. Однак цей ефект не можна розглядати як автоматичний “плюс” для природи:

• Міни та нерозірвані боєприпаси становлять загрозу для всіх живих організмів.
• Хімічне та важкометалеве забруднення може накопичуватися у ґрунті та воді десятиліттями.
• Порушення гідросистем, як у випадку з підривом Каховської ГЕС, мають каскадні наслідки для екосистем, сільського господарства та питного водопостачання.

Чи варто втручатися: баланс між “дати шанс” і “керувати процесом”. Міжнародна практика пропонує два сценарії:

Пасивне відновлення — мінімальне втручання, коли природі дають час і простір. Приклад — Чорнобиль.

Активне відновлення — розмінування, очищення ґрунтів, відновлення гідросистем і лісів, контроль інвазійних видів.

UN Decade on Ecosystem Restoration (2021–2030) наголошує: у випадках масштабних воєнних руйнувань ефективною є стратегія, яка поєднує обидва підходи.

Довідка: UN Decade on Ecosystem Restoration 2021–2030 — це глобальна акція від ООН, яка триває саме ці 10 років, із метою:

• зупинити, призупинити і повернути назад деградацію екосистем — лісів, полів, морів, міст, боліт і т.д.
• дати екосистемам шанс на відновлення і підтримку природи з користю для людей і біорізноманіття

Український потенціал rewilding. Відновлення природи після війни в Україні — це не лише екологічне, а й стратегічне завдання. Україна має шанс стати прикладом для світу, поєднавши природні процеси відновлення з науково обґрунтованими програмами rewilding, залученням громад і міжнародних партнерів.