Прихована ціна M&Ms: як ультраоброблені продукти шкодять довкіллю

Якщо подивитись на етикетку звичайного пакета M&Ms, можна побачити знайомі інгредієнти — цукор, знежирене молоко, какао-масло. Але поруч із ними — десятки інших, маловідомих назв: гуміарабік, декстрин, карнаубський віск, соєвий лецитин, барвник E100.

Загалом M&Ms містять 34 інгредієнти, які постачаються щонайменше з 30 країн світу — від Кот-д’Івуару до Нової Зеландії. Кожен із цих інгредієнтів має власний ланцюг виробництва: какао перетворюється на какао-масу, цукрова тростина — на цукор, а нафта — на синій харчовий барвник. Потім усі вони збираються у централізованому цеху, де з них створюють ті самі кольорові кульки, знайомі мільйонам людей.

Але за цим «солодким» виробництвом прихована складна екологічна реальність.

Від какао до барвників: як формується слід M&Ms

Какао, цукор, молоко, пальмова олія — сільськогосподарські культури, які вже відомі як потужні джерела викидів.

З 1850 року аграрна експансія спричинила 90% глобальної вирубки лісів і близько 30% викидів парникових газів.

Виробництво какао особливо проблемне — навіть програми сталого розвитку Mars не усувають головну проблему: сама модель великомасштабного агровиробництва є несумісною зі сталим розвитком.

Хімічно створені інгредієнти — це візитівка ультраобробки. У M&Ms 13 різних барвників, включно з E132 і E133, які виробляють у Китаї та Індії з нафтопродуктів.
Соєвий лецитин отримують через нагрівання, хімічне очищення й обробку перекисом водню. Декстроза (солодкий підсилювач) виготовляється шляхом кислотного розщеплення кукурудзи та повторної кристалізації. Усе це — складна мережа виробництв, транспорту, енергоспоживання і забруднення, яка стоїть за кожною цукеркою.

Що ми знаємо про вплив ультраоброблених продуктів (UPF)

Сьогодні науковці дедалі частіше говорять: харчова промисловість — один із головних рушіїв кліматичної кризи. І хоча ми вже знаємо про викиди метану від тваринництва чи вирубку лісів під посіви, вплив ультраоброблених продуктів (UPF) — таких, як M&Ms чи Doritos — досі залишається «білою плямою».

Дослідник із Французького національного інституту сільського господарства Антоні Фарде каже:

«Чим більше продукт оброблений, тим більша шкода для здоров’я та довкілля.»
Причина проста — енергозатратність. Щоб створити десятки інгредієнтів, потрібні ресурси, транспорт і хімічні процеси, які у сумі формують колосальний вуглецевий слід.

Цифри, які змушують задуматись

За підрахунками шведської компанії CarbonCloud,

1 кг M&Ms = 13,2 кг CO₂.

Щороку Mars виробляє близько 664 мільйонів кг M&Ms у США.

Разом це близько 3,8 млн тонн викидів CO₂ — 0,1% усіх річних викидів США.

І це лише мінімальна оцінка. Експерти підкреслюють: справжня цифра значно більша, адже велика частина ланцюгів постачання залишається «чорною скринькою» — компанії просто не мають (або не розкривають) реальних даних.

Чого ми ще не знаємо

Визначити точний екологічний слід UPF майже неможливо:

• Інгредієнти проходять безліч хімічних трансформацій.
• Компанії рідко публікують дані про викиди у своїх ланцюгах постачання.
• Mars, наприклад, не вирощує какао самостійно, а працює з сотнями дрібних ферм без обліку реальних викидів.
• Це створює ілюзію «сталості» — але фактично це системна непрозорість, яка приховує справжню екологічну ціну солодощів.

Чому це важливо

Пачка M&Ms коштує менше ніж $2, але її справжня екологічна ціна — у десятки разів вища.

Змінити ситуацію можна лише через системні рішення:

• Прозорість і звітність великих корпорацій щодо викидів.
• Регулювання і штрафи, які враховують справжню вартість забруднення.
• Зміна харчових звичок — перехід до місцевих, мінімально оброблених продуктів.

Як каже Фарде: «Зменшення солі чи цукру — це просто грінвошинг. Ми маємо змінити всю систему.»

Що можемо зробити ми

• Обирати менш оброблені продукти.
• Підтримувати місцевих виробників.
• Обмежувати частку «розкішних» продуктів (як шоколад) у раціоні.
• Поширювати знання про приховану екологічну ціну звичних солодощів

Джерело:
The Guardian