Пластик може нагрівати планету сильніше ніж припускали вчені

Пластик часто сприймається як проблема забруднення довкілля: засмічені пляжі, пакети у лісах, мікропластик у воді й продуктах харчування. Але нові дослідження свідчать, що проблема значно глибша — пластик також є серйозним кліматичним фактором, що сприяє глобальному потеплінню набагато більше, ніж вважалося раніше.

Видання The Washington Post оприлюднило результати наукового аналізу, які показують, що вплив пластику на зміну клімату значно недооцінювався. Раніше дослідники зосереджувалися здебільшого на процесах утилізації пластику та частково на виробництві. Але повний життєвий цикл пластику — від видобутку сировини до кінцевої фази розпаду чи спалювання — виявився набагато шкідливішим, ніж очікували навіть екологи.

Значна частина пластику виробляється з природного газу, і саме на етапах його видобутку, транспортування та переробки викидається величезна кількість метану — одного з найпотужніших парникових газів. Окрім цього, спалювання пластику, яке досі використовується як метод «переробки» в багатьох країнах, викидає в атмосферу не тільки вуглекислий газ, а й токсичні речовини та інші парникові гази.

Ще один менш відомий аспект — це зміна здатності поверхні океанів відбивати сонячне світло. Пластик, що накопичується у світовому океані, створює плівку, яка поглинає тепло, а не відбиває його, як це робила б чиста водна поверхня. Таким чином, океан прогрівається швидше, і це впливає на кліматичну систему Землі загалом.

Згідно з прогнозами, якщо не вжити жодних змін, до 2100 року викиди парникових газів, пов’язані з пластиком, можуть становити до 13% світового вуглецевого бюджету — тобто межі викидів, за якої ще можна уникнути найгірших сценаріїв глобального потепління.

Це ставить під сумнів сталість нинішніх підходів до поводження з пластиком. Простого «перероблення» недостатньо. Потрібна системна трансформація: зменшення виробництва пластику, заборона одноразової упаковки, стимулювання розвитку альтернатив з натуральних і вторинних матеріалів, а також впровадження глобальної політики скорочення викидів на кожному етапі пластикового ланцюга — від видобутку сировини до фінальної утилізації.

Для пересічних споживачів це означає необхідність більш свідомого вибору: зменшення власного використання пластику, перевага багаторазовим речам, інтерес до маркування товарів, підтримка ініціатив сталого споживання, вимога прозорості від компаній і рішень на рівні політики.

Пластик більше не можна розглядати виключно як проблему сміття. Це — одна з рушійних сил кліматичної кризи, і вона потребує не лише нашої уваги, а й дій.