Чому з 29 000 українських грантів менше 0,2% пішло на екологію?

Glossary Eco Foundation проаналізував можливості отримання державного фінансування для екологічних проєктів в Україні. Результати виявилися несподівано суворими, але важливими для розуміння реального стану «зеленої» економіки в країні.

За 2022–2025 роки державні грантові програми видали:

• 29 156 грантів на загальну суму 11,4 млрд грн
• Створено 52 000+ робочих місць
• Грантери сплатили 7,0 млрд грн податків

Здавалося б, успішна історія. Але де екологічні проєкти?
Серед тисяч виданих грантів немає публічних прикладів переробки пластику, проєктів компостування органічних відходів, ініціатив циркулярної економіки.
Відсутні спеціальні пріоритети або пільгові умови для еко-напряму.
За нашими оцінками, екологічні проєкти становлять менше 0,2% від загальної кількості грантів.
Чому так сталося? Ми вбачаємо три рівні бар’єрів.

Математика, яка не сходиться

Програма «Гранти для переробних підприємств» (до 8 млн грн) формально дозволяє екологічні напрями. Але умови гранту передбачають:

• Створити 5 робочих місць (формально)
• Повернути 8 млн грн через податки за 3 роки

В реальності 5 працівників при зарплаті в 20 тис грн на місяць дають близько 2 млн грн податків за 3 роки — це не більше 25% від потрібної суми. Отже, щоб закрити грант, потрібно реально 25–30 працівників (а не 5!), оборот 50–60 млн грн за 3 роки, і маржа не менше 30%. Це надзвичайно складно виконати навіть для працюючого малого бізнесу, а для еко-проєктів це критично складно через:

• Вищу собівартість (+30–50%)
• Малий внутрішній ринок
• Нижчу рентабельність (15–25% проти 30–35% у традиційного бізнесу)

Навіть ідеальний сценарій екологічного проєкту не працює

Візьмемо приклад переробки пластику. Мінімальні інвестиції: 3–4 млн грн на обладнання. При обороті 30 млн грн/рік і маржі 30%:

Податок на прибуток за 3 роки: 4 860 000 грн
Податки від 25 працівників: 3 240 000 грн
Разом: 8 100 000 грн ✓

Здається, вийшло? Але реальність:

Немає системи роздільного збору → вартість збору сировини +70%
Реальна маржа не 30%, а 15–20%
Складність зі збутом гранулята
Реальний дефіцит податків — до 3 млн грн

Військовий контекст: фактор непередбачуваності

Мобілізація (власника чи ключових працівників) може статися будь-коли
Прифронтові території мають пільгові умови (80/20), але ж там найвищі ризики
Енергокриза додає 15–25% до собівартості
Відтік населення призводить до зменшення попиту на преміум-товари
За неофіційними даними, 27–33% грантерів частково повертають кошти державі, не виконавши умов. Для еко-проєктів цей відсоток, імовірно, ще вищий.

Єдиний виняток: біопаливо

Виробництво пелет і брикетів — це єдиний екологічний напрям, який реально може пройти через державні гранти. Чому?
Зрозуміла економіка та стабільний попит
Маржа 25–35%
Можливість досягти потрібного обороту

Є прецеденти успішних проєктів

Критична умова: краще мати вже діючий деревообробний бізнес.
Парадокс української ситуації в тому, що офіційно Україна рухається до ЄС, і зелена економіка — пріоритет. А реально найбільші програми підтримки бізнесу фактично виключають екологічні проєкти. Це відбувається через:
Відсутність спеціальних пріоритетів
Непосильні фінансові умови
Фокус лише на економічних показниках, без урахування екологічних ефектів

Що потрібно змінити?

Для того щоб реально йти європейським курсом, держава повинна створити окрему категорію «зелених» грантів з пільговими умовами. Як мінімум:

• Знизити податкові вимоги для еко-проєктів до 70%
• Подовжити термін окупності до 5–7 років
• Додати бали за екологічний ефект при відборі проєктів

Держава вже проявляла здатність до змін: у 2024 році після багатьох неуспішних кейсів було переглянуто вимоги — з 25 робочих місць до 5, для молоді до 25 років скасували вимогу про створення робочих місць, для ветеранів подовжили термін реалізації до 7 років.

Тому підприємці, з одного боку, повинні очікувати подібних змін для еко-напряму, а з іншого — не покладатися виключно на державні гранти: використовувати міжнародні програми (UNIDO, EU4Business), спочатку запускати модель на власні кошти і обов’язково враховувати військові ризики.
Ми не пишемо це, щоб критикувати. Державні грантові програми — це реальне досягнення, яке допомогло десяткам тисяч підприємців. Але якщо Україна серйозно говорить про зелену відбудову та європейську інтеграцію, системі потрібна адаптація.
У часи відбудови є унікальна можливість будувати «зелено» відразу. Але для цього потрібні не лише декларації, а конкретні інструменти підтримки.

А який ваш досвід? Чи стикалися ви з викликами при пошуку фінансування для екологічних ініціатив? Які інструменти підтримки, на вашу думку, були б найефективнішими?