Громадянська наука, не тільки громадянське суспільство

Проєкт Ecocloud поговорив із українським дослідником Русланом Гунько, аби зʼясувати що таке громадянська наука і як це явище може повпливати на якість життя людей.

Що таке громадянська наука?

Якщо дуже коротко та просто: це гілка науки, де велику роль відіграють дані зібрані за допомогою звичайних людей. Вони можуть мати дуже різні мотиви щодо участі у цьому, починаючи від інтересу базованому на хоббі чи ентузіазмі (дуже часто зустрічається серед людей, які полюбляють птахів birdwatchers), мотивації вивчення чогось нового, бажанні провести час у групі людей зі спільними інтересами, бажанні позитивних змін (особливо часто це відбувається якщо проєкт стосується села, містечка чи району проживання) чи взагалі просто участі у проєкті через особистий інтерес. В громадянській науці звичайні люди є цим джерелом даних, які потім використовують професійні вчені. Звичайно, ці дані, якщо є така можливість, дуже ретельно перевіряються на відповідність стандартам. Наприклад, є величезний проект eBird, де орнітологи-ентузіасти діляться своїми спостереженнями за птахами (а саме міграцією) і звітують, які види вони бачили в певний момент часу на певній географічній локації. Усі дані перевіряються модераторами (або автоматизованою системою), щоб виключити потрапляння спаплюжених даних, які можуть включати певні види, які просто фізично та еволюційно не можуть перебувати в тому місці, або щоб виключити, наприклад, птахів, які перебувають у неволі (зоопарки). У різних сферах громадянською науки є своя система перевірки відповідності та надійності даних. Звісно, при всіх плюсах (та мінусах) громадянська наука не замінить професійних науковців, але це є шанс на більш ефективний збір даних, розширення можливостей та залучення соціуму до науки (популяризація), іншими словами, можливість побудувати «місток» між наукою та іншими сферами нашого життя.

Громадянська наука змінює внесок суспільства в дослідницькі проєкти по всьому світу. Поясніть будь ласка принцип формування цього явища?

Дуже часто наука та суспільство відірвані одне від одного і це формує пласт непорозуміння, а також може мати різні негативні явища (наприклад, спровокувати різке зростання кількості та популярності «теорій змов»). Включення людей до наукових процесів на етапі збору даних є шансом на комунікацію та вибудову win-win відносин. Дуже важко сперечатися з фактом, що більше про навколишнє середовище, видимі зміни у ньому у певному проміжку часу та інформацію про певний історичний бекграунд мають люди, які проживають довгий час у визначеному місці та мають певний емоційний та фізичний зв’язок з ним. Звісно, в будь-якому разі, треба дуже обережно відноситися до даних зібраних у цей спосіб, бо є дуже багато факторів, які можуть вплинути на людину у процесі надання інформації чи оцінки певних екологічних індикаторів. Іноді, коли проект потребує дуже точних даних та професійного слідування певним науковим протоколам (наприклад, моніторинг якості води за допомогою професійного приладдя), науковці проводять спеціальні тренінги для людей, які зацікавлені в участі в проєкті. Тим не менш, навіть проста оцінка певних екологічних індикаторів, достатня кількість учасників цього процесу та певна репрезентативність може надати вченим дані достатньої якості для використання у дослідженнях або для посилання у процесі комунікації з чиновниками різного рівня чи політиками.

Як науковці можуть змінити сприйняття екології середньостатистичної людини завдяки громадянській науці?

Відірваність багатьох людей від науки чи відсутність комунікації з науковцями чи працівниками екологічних організацій є однією з причин дуже обмеженої уваги щодо навколишнього середовища серед українців. Звісно, нині є багато об’єктивних причин зменшеної уваги до екології країни, але ми маємо пам’ятати, що війна впливає не тільки на життя, фізичне та ментальне здоров’я людей, їх побут та фінанси. Один з найбільших негативних наслідків війни є її негативний вплив на екологію та, навіть, доступ до природи. Особливо це помітно у місцях, де окупанти залишили свій чорний слід, який включає не тільки небезпечне сміття, залишки амуніції, тощо, але й міни, нерозірвані снаряди і т.д. Останні, дуже часто, є причиною обмеженого доступу до природи. Тож, ми маємо бути багатозадачними та вже зараз думати про майбутнє, де один із стовпів має бути вибудова максимально екологічного сприйняття та відношення до природи. Один із шляхів є залучення людей до процесу, наприклад, стимулювання їх участі у громадянській науці. Особливо це може бути корисним для повного малюнку усіх негативних явищ, які принесли бойові дії, розуміння як змінилися відносини людина-природа через війну та доступу до інформації/даних з територій, де є обмежений доступ науковців через військові дії, близькість фронту чи безпекові заходи. Інша сторона цього процесу це те, що відчуття залученості у наукові процеси стимулюватиме людей розширити свої знання, зрозуміти об’єктивну сторону цінності природи та вибудувати відчуття «я є частиною змін».

Як екологи можуть вплинути на громадянську науку і як пояснити звичайним людям, що їм це потрібно?

Комунікація за допомогою дуже широкого залучення різних ресурсів. Треба зрозуміти, що немає якогось універсального методу і рішення людини завжди залежить від цілого аспекту факторів, на які не завжди можливо вплинути. На мою особисту думку, потрібно вибудувати певну стратегію комунікації, але імплементувати її на дуже локальному рівні, бо люди дуже часто «відірвані» від глобальних месседжів та більше прислухаються до екологічної комунікації щодо їх області, району, міста, села, де вони відчувають більш міцний зв’язок з природою. Також дуже важливо вибудувати причинно-наслідкові зв’язки щоб люди розуміли навіщо їм брати участь у проектах громадської науки і що це може принести їм особисто та громаді. Наше суспільство дуже критично ставиться до багатьох ініціатив, де не зовсім чітко видно весь ланцюжок процесів, а тому є певна дискомунікація щодо задач та потенційних результатів таких проектів.

Як завдяки громадянській науці може змінитися світ?

По-перше, дуже часто громадянська наука асоціюється з методом ефективного збору достатньо великої кількості даних, яку наукові співробітники б не змогли осилити чисто фізично. Більше того, я підкреслю тут характеристику «ефективно». Ми дуже часто забуваємо, що кожний науковий проект потребує коштів на імплементацію і дуже часто дуже великих. Так, технічний прогрес не стоїть на місці і ми вже навчилися використовувати нові технології для збору даних. Наприклад, у Фінляндії є проект CoastRider, де група вчених використовує технологію Exo 2 Multiparameter Sonde. Якщо дуже спростити, то інструмент включає в себе набір сенсорів, які калібруються та доєднується до човна. Після чого човен рухається за визначеним науковцем шляхом та автоматично збирає дані щодо якості прибережної води. Звісно, ціна такої технології не дешева, а ми маємо не забувати ще й про час роботи науковця, який має управляти як інструментом так і човном. Для муніципалітету, який розташований в архіпелазі, або має довгу берегову лінію такий тип екологічного моніторингу може бути дуже недешевим. Саме тому в нашому проекті ми зробили спробу порівняти якість даних зібраних за допомогою професійного обладнання та даних зібраних через метод громадянською науки (людям було запропоновано оцінити якість прибережної води з просторовою прив’язкою). Результати наших досліджень показали, що безсумнівно найточніші дані можливо здобути використовуючи професійне наукове обладнання. Тим не менш, звичайні люди, які проживають у муніципалітеті, де проводилися дослідження, показали чітке розуміння та можливість оцінити якість води за простою шкалою, а тому з високою вірогідністю визначити у майбутньому місця посиленого моніторингу (такі собі хотспоти). Таким чином, залучення людей у наукові процеси не тільки популяризує науковий підхід серед них, але й дає можливість чиновникам ефективно для бюджету муніципалітету використовувати технологію. Більше того, це великий сигнал для місцевої ради, який має стимулювати залучення громади та її членів до прийняття рішень щодо навколишнього середовища муніципалітету.

Як на вашу думку розвивати громадянську науку в Україні?

Це дуже філософське питання, адже як і кожен метод, громадянська наука має свої плюси та мінуси. Перш за все, треба пам’ятати, що це «не панацея від усіх хвороб». Це лише метод, який має використовуватися тоді, коли це потрібно. Більше того, як і до всього, до даних зібраних за допомогою громадянської науки, треба відноситися з певною здоровою критикою. А саме, перевіряти їх надійність та відповідність до світових наукових стандартів.
Тим не менш, це велика можливість для науковців, особливо нині, зібрати велику кількість наукового матеріалу. В умовах війни екологи часто обмежені у доступі до даних чи певних місць, а тому громадянська наука дає шанс розширити можливості науковців. Також це шанс спровокувати позитивні процеси у суспільстві щодо екології. Ніщо так не мотивує до змін, як розуміння ситуації та залучення у процес. А тому це теж і можливість стимулювати здорову дискусію у суспільстві щодо важливості навколишнього середовища та стратегії сталого розвитку, посилення уваги до екологічної політики держави загалом та на місцях, виховання екологічно освіченого покоління.